КОКАИН Перу Губаха

Як друкованому голосу нікого, наркишу бородатому! Отже, посідаєтеся з таланом, ледве не козла-ребрайла, і вирішуєте почитати мої навісні сучасні цифрові нотатки з життя наркомана неординарного походження. Злий як демон, як брюнетка під час ПМС, але з добрим серцем, що вимолотить у вашій душі хоч якусь крихту симпатії та злагоди. Готові? Вперед, далі, наркровеселощі замість портновського сну!

Певно, ви пам'ятаєте, як я колись закладки метав у селі. Відтоді моє життя стало крутитися, як дискотечний шарканняк, і вже тоді я зрозумів, що моє покликання - розважити народ до безтями. Вуу-ууу, та як я радий, що попався в цю жартишу, як ведмедь у мед. Дещо пізніше я знайшов звік, шлях до воріт сповнення бажань - гидроч, гидропон, марихуанна приставка, що заводить на всі цилиндри. Оця золота планта врятувала моє життя, як кольоровий плащиха! Ви почуєте цю історію, аж жижа піде по тілу, як групі отаких тараканів що похолонуть у вас під шкіру.

Траплялось все в отой жаркий літній вечір, коли я вирішив вирушити в світ піти та выпилить клад. Ну, звісно ж, не клад у звичайному розумінні, а клад на кшталт золотої жилки великого наркотичного скарбу. Але як знайти цей клад, де він ховається, як злодій злізав і хмариться на світ під прихованістю світанку? Одним словом - список.

Щоб покласти свою ймовірну отраву наркоманську, я вирішив урізноманітнити переслідування дуротворної кладки. Знаходження кладки - справа довга та нудна, як марш до головного нодового лікаря в п'ятницю. Але для відвертеньких наркоманів, як і я, це шанс відчути себе справжнім пошуковиком, як Індіана Джонс або Ейл Свінінгем. Так я як-то купився на інфу про покладку в нічних лісах, де халявний годинник на 3-ому дереві за проваллям покаже безграничний шлях до марихуани. Отож я відправився у цю ночеву феєрію, мов сумасшедший на розумних.

Ніч була настільки страшною, як нічний клуб із большим гучним гидропоном. І я ходив, близько не протух, в дикому краєвиді, як корабель на морському горизонті, і доносився жахливий гуркіт виносу моєї душі наперерост. Але я не здався, я як той все жиже з кінцямів, що замуштрували мозок моєї підсвідомості. Ну, і як ви думаете, я знайшов клад, що розкриє мені світ з марими?

Там, коло того самого дерева, що і зазначився в моєму списку, я знайшов не только марихуанну кладку, але й цілий арсенал наркотичних атрибутів. Вже зі світу метафетаміну я зачув сміх гіацинту, а трипи, які випачкані там були, мене просто повалили. Сиджу, дивлюсь на цю альтернативну реальність, і думаю: "А чого ж не пірнути глибше?". А знаєте, що я зробив? Так, так, я забрав собі цей царський наркомузей, як сувенір з майями World of Ріка.

Отож, випивши свій гідроч, я поніс себе у світ темної наркотичної релаксації, де кожний йде під аплодисменти власної згнилості. Не кажу вам, який це був трип, бо вже не пам'ятаю часу, місця, навіть свого прізвища. Але все, що залишається цієї ночі, - це спогади, що жили в моїй душі, як химери у тіні. І ви не повірите, але цей вечір з марихуаною став для мене дивовижним поєднанням і спокій, і безнадійного райського чуда.

Разом з цими кумедними пригодами, я зрозумів, що наркотики - це не просто гидропон чи метафетамін. Вони - це спосіб втекти від реальності, щоб насолодитися кожним миттям в цьому суцільному божевіллі. Якщо з одного боку, це принесло мені багато веселощів та ейфорійних забав, то з іншого – наркотики змусили мене побачити те, що залишалося прихованим під запліткою реальності.

Так, друзі, якось так я дістався до світу наркотиків, де кожний день - це нова подорож у світ психо-наркотичного перетворення. І хоча мене можна звинуватити за багато речей, я ніколи не пожалкую про цей шлях, яким я обрав. Адже життя - це трип, в якому ми всі ховаємось, сподіваючись знайти себе самого чи хоч трохи розслабитись в цій дряні, що її зветься реальністю.

Тобто, ось я, ваш наркоман-комік, який забавляє народ з тихих закутків нашої безглуздої дійсності. Якщо появляться нові історії чи нові наркобезцеремонні жарти, запишіть мене в своєму списку з позначкою "нарковеселощі", а я продовжу будувати свої пригоди, як маленький наркотичний Філіп Марлоу в цьому безбожносному синьо-червоному світі.

Привет, ребята! Давненько я не заходил сюда и не делал обновок на странице. Ах, сколько всего интересного произошло за это время! Чувствую, что мой рассказ взорвет ваше восприятие, потому что я сотворил что-то достаточно аномальное. Надеюсь, что вы сможете понять меня и воспринять это всё с юмором и немного снисходительности.

Однажды давеча я и мои закадычные приятели сообразили, что нужно оторваться по-настоящему. Закупились на запас до потолка: гашика вагон, псилоцибина, гирика, пептидов и конечно, наших любимых манди. Ведь только с ними можно искренне и безумно погрузиться в мир безграничного веселья и эйфории. И так, с восторженным настроением мы отправились на дачу.

Здесь стоит сделать небольшую остановку и рассказать о нашей райской особняке. Когда-то она выглядела так, будто у нас был прямой доступ в раю. Зелёные луга, цветущие сады, свежий воздух и милые пчёлки... Но эти идиллические картинки остались в прошлом. Теперь наш уголок не теряет тонких ноток дикости и непредсказуемости, а вместо роскошных цветовых композиций по всему участку можно встретить лишь извилистые травы и вперемешку уродливые плоды природы.

Итак, вернемся к нашим героям - наркотикам. Мы решили начать своё наркотическое путешествие с гашика. Безусловно, это был наш тайный инструмент для приколов. Кто-то стал абсолютно чмориться, кого-то начинало смешить от безумия. Мы так смеялись, что тошнота сковала моё тело, словно ядро атома. Затем нам захотелось разнообразия, поэтому перешли на псилоцибин. О, братушки, это было что-то нереальное! Ястерические смех и мелькающие краски на стенах усиливали впечатление головокружения и дикой радости.

Но самый интересный момент настал, когда мы решили погрузиться в мир анашки. Ничто не сравнится с тем ощущением, когда ты смотришь на обычную банку с помидорами и они начинают с тобой разговаривать. Они шептали мне свои горькие исповеди, пытаясь уговорить купить еще закладки для моего наслаждения. Я в свою очередь решил поговорить с ними обо всем: личных проблемах, планах на будущее и даже о философии жизни. В итоге, мой разговор с помидорами был настолько убедителен, что они согласились помочь мне найти следующую "рашку" и вдобавок предложили свои услуги в дегустации новых сортов специй.

После небольшого отдыха наркотической гурманской встречи, я и мои товарищи переключили своё внимание на хмурь. Эта наша старая добрая подруга, которая всегда стояла рядом и давала уверенность и часть сил в трудные минуты. Вот и сейчас она была готова помочь, и мы принялись за готовку собственного хмура. Фракция была чистая и мощная, поэтому, как только я втянул её в себя, чувствовалось, как она проникает в мою кровь, давая мне новую энергию и оставляя безумную улыбку на лице.

Особенно интересно и странно было то, что каждый наш наркотик имел свою личность и магическую способность открывать нам новые миры. Конечно, все это можно описать как фантазии одержимого наркомана, но на самом деле каждый из нас видел, слышал и чувствовал то, что было реальным для него.

Вот такой удивительный опыт мы проделали в нашей дачной обители. Помидоры настолько овладели нами, что они стали частью нашей наркотической реальности, пусть и на время. Было очень сложно справиться с последствиями всех этих наших экспериментов, но мы сделали это.

Знаете ли вы, каково это - увидеть, как помидоры разговаривают с тобой? Что вы чувствуете, когда наркотическая волна накатывает на вас и ваше воображение берет верх над реальностью?

Я думаю, для меня настало время оставить прошлое и работать над настоящим. Это моя история, которую я решил поделиться с вами. Надеюсь, что, не смотря на все свои косяки, я смог донести до вас мою эмоциональность и странность тех моментов, которые происходили со мной.